Green Blue Red

Співпраця Мінсоцполітики та громадськості у сфері протидії туберкульозу

PDFPrintE-mail

Туберкульоз – особливо небезпечна інфекційна соціальна хвороба, тобто її чинники мають політичні, соціальні, економічні, культурні тощо коріння, а наслідки негативно впливають на стан здоров’я і якість життя населення, несуть в собі загрозу економіці і національній безпеці нашої держави.

Водночас, державна політика у сфері протидії захворюванню на туберкульоз традиційно реалізовується в Україні шляхом вирішення низки вузькогалузевих медичних завдань. Центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері боротьби із туберкульозом, є Міністерство охорони здоров‘я України.

Але сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів його поширення серед населення України.

Принцип галузевого управління складним соціальним об’єктом, яким є епідемія туберкульозу, зокрема суто медичний підхід до аналізу епідеміологічних показників перешкоджає своєчасному прогнозуванню перспектив розвитку епідемії туберкульозу та розробці відповідного плану національної міжвідомчої протидії його викликам, внаслідок чого епідемія туберкульозу залишається надзвичайно загрозливою не тільки для життя та здоров‘я наших громадян, а, за великим рахунком, надає підстави вважати цю ситуацію, як загрозу національній безпеці української держави, становить перешкоду на шляху до європейської інтеграції України.

Ось чому державна політика протидії захворюванню на туберкульоз не може бути успішною, якщо спрямована на долання викликів туберкульозу виключно медичними засобами, не передбачаючи, в основі своїй, комплексний підхід, який сприятиме усуненню докорінних соціально-економічних причин та наслідків поширення в Україні епідемії туберкульозу.

Для досягнення успішності у боротьбі із туберкульозом в Україні потрібно забезпечити дотримання одного з основних принципів профілактики інфекційних хвороб, визначених у ст. 10 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме «комплексність проведення профілактичних,  протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов'язковість їх фінансування».

Міжнародний досвід організації державних заходів щодо запобігання розвитку соціально небезпечних хвороб підтверджує існування різноманітних підходів щодо механізму державного впливу на цю проблему, через що в деяких країнах сфера відповідальності держави за дотримання епідемічного благополуччя населення поділена між центральними органами виконавчої влади, які безпосередньо і не належать до медичної галузі (охорони здоров’я), а є керованою іншими відомствами. наприклад, у сфері охорони природи, сільського господарства, енергетики, надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ тощо. При цьому, галузеве державне управління у сфері протидії захворюванню на туберкульоз повинно продовжувати здійснюватися виключно в рамках організації медичної профілактики, медичної та соціальної допомоги, організації санітарної освіти та виховання.

Тому ефективне державне управління у сфері соціально небезпечних хвороб має ґрунтуватись на розвиткові горизонтальних зв’язків між різними органами державної влади і представниками громадянського суспільства. Подібна реформа державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз дозволить інтегрувати і поєднати ефективне державне управління в існуючу систему медичних та медико-соціальних заходів із протидії туберкульозу на основі ефективних міжнародних стратегій, їх розвитку та вдосконалення.

Для вирішення проблеми необхідно переформатувати державне управління в сфері протидії туберкульозу. З огляду на особливу соціальну небезпеку туберкульозу державна політика в цьому напрямку має вирішувати завдання досягнення взаємодії і координації зусиль різних органів державної влади в Україні для протидії туберкульозу з метою сприяння усуненню докорінних соціально-економічних причин поширення епідемії туберкульозу, тобто наріжним каменем сучасної державної політики протидії туберкульозу повинна стати  первинна, або ж соціальна профілактика туберкульозу.

До вирішення цього завдання повинно бути залучене широке коло органів державної виконавчої влади. а саме: Міністерство соціальної політики, Міністерство освіти і науки, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство  юстиції, Міністерство молоді і спорту, Міністерство культури,  Міністерство екології і природних ресурсів,  Міністерство інфраструктури, Міністерство  регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство інформаційної політики, Державний комітет телебачення і радіомовлення,  Державна міграційна служба, Державна служба з надзвичайних ситуацій,  Державна служба  з питань  інвалідів і ветеранів, Державна  ветеринарна та фіто санітарна служба, Державна служба з питань праці і представники громадянського суспільства

Мають бути чітко визначені сфери відповідальності різних центральних органів виконавчої влади за дотримання епідемічного благополуччя населення та протидію захворюванню на туберкульоз.

14 липня 2017 року відбулася політична консультація у формі робочої зустрічі представників Міністерства соціальної політики України та БО «Українці проти туберкульозу». В ході робочої зустрічі обговорювалися наступні питання:

1. Участь Міністерства соціальної політики України у загальнодержавних заходах протидії захворюванню на туберкульоз.

1.1. Питання соціального захисту населення.

1.2. Надання соціальних послуг вразливим верствам населення.

1.3. Плани Міністерства щодо загальнодержавних заходів протидії туберкульозу.

2. Питання співпраці Міністерства соціальної політики України та БО «Українці проти туберкульозу».

В робочій зустрічі від Міністерства соціальної політики України взяли участь:

Ірина Пінчук – начальник Управління профілактики соціального сирітства.

Оксана Суліма – начальник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг.

Ірина Тарасюк  – начальник відділу надання соціальних послуг бездомним особам та іншим групам ризику Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг.

Олександр Ніжельський – головний спеціаліст відділу профілактики небезпечних захворювань Управління профілактики соціального сирітства.

Валентина Осадча – головний спеціаліст відділу сімейної політики та роботи з багатодітними сім‘ями Департаменту сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми.

Від БО «Українці проти туберкульозу» в робочій зустрічі взяли участь:

Ігор Горбасенко – член Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІД, співголова Всеукраїнської спілки громадських організацій «Коаліція «Зупинимо туберкульоз разом», заступник керівника проекту.
Сергій Борткевич  - виконавчий директор Всеукраїнської асоціації людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ».

Сергій Дригус – помічник голови Правління БО «Українці проти туберкульозу».

За підсумками робочої зустрічі було прийняте рішення розробити спільні пропозиції, які стосуються змін до чинного законодавства та нормативної бази України в частині питань, які обговорювалися.

Офіційний сайт Солом'янської районної в місті Києві адміністрації