Green Blue Red

«Видно сову по полету, а добра молодца по соплям» (народне прислів’я)

PDFPrintE-mail

Спочатку малися на увазі МОЗівські «стратеги - реформатори» -  Уляна Супрун і її вірний «нукер» - радник Володимир Курпіта.

Однак тепер до них з розмаху, не обтяжуючи себе значними ментальними зусиллями, приєдналися М. Радуцький, З. Скалецька і А.Гончарук.

 

Відповідно до законодавства України, основним документом, який детально викладає потребу країни у конкретних заходах з протидії туберкульозу, є  Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз, яка приймається Верховною Радою України у вигляді Закону.

Їй, передує розробка відповідної Концепції, яка схвалюється нормативним актом  Кабінету Міністрів України.

1.

Тоді чому четвертий рік Україна живе без встановленого Законом дороговказу - Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз?

Розберемось у цьому більш детально.

У 2016 році дійшла кінця минула Загальнодержавна програма. Міністерству охорони здоров’я потрібно було всього-навсього проаналізувати прогалини старої програми, розробити проект нової і надати його на відповідне узгодження і затвердження до початку бюджетного процесу  - це десь у серпні 2016 року.

Невідомо, чим переймалося керівництво МОЗ України, ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», і Кабінету Міністрів України в особі, в першу чергу, куратора Павла Розенка (не виключено, що чимось дуже особистим) але ці діячі так постаралися, що :

  1. Розпорядження Кабінету Міністрів "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018—2021 роки» було видане майже через рік (Розпорядження від 27 грудня 2017 р. № 1011-р).
  2. В доповнення до титанічних зусиль Міністерства охорони здоров’я і Кабінету Міністрів України, вони у 2017 році не втрималися і таки почухали свої стратегічні таланти ще одним документом («Стратегією забезпечення сталої відповіді на епідемію туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року, схваленої розпорядженням КМУ від 22. 03. 2017 року № 248-р»), який мав додати додаткової якості і переконливості новоствореній Загальнодержавній програмі.
  3. Законопроект № 9467 щодо Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018 - 2021 роки від Кабміну потрапив на розгляд Верховної Ради України  ще через рік – у січні 2019 року, тобто майже через три роки після закінчення попередньої.

2. 

А як із якістю державних документів МОЗ і Кабінету Міністрів України?

Але не так сталося, як гадалося малофаховим і лінивим чиновникам від  охорони здоров’я, які запропонували на затвердження чотирьом сотням народних вибранців відвертий «дрек», намагаючись перекласти відповідальність на народних депутатів за результат абсолютно безвідповідального відношення до виконання своїх державних обов’язків.

Першою ластівкою був Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради від 28.01.2019 року (дивись додаток 1), в якому  зазначені  суттєві недоліки проекту програми.

Фахівцями наших НДО протитуберкульозного напрямку був проведений детальний аналіз по кожній статті і завданню  проекту Загальнодержавної програми, розробленої МОЗ України. (Дивись додаток 2).

Пропозиції і зауваження щодо неможливості прийняття програми у наданому вигляді були направлені  до МОЗ України, Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради України, головам партій та фракцій Парламенту України,  народним депутатам Парламенту.

Так, зокрема, дуже стисло:

- вперше за історію складання Програм в Україні майже трирічна праця МОЗ представляє з себе не більше ніж декларацію про наміри.

Проект загальнодержавної програми переповнений  маніфестантними  та декларативними визначеннями, (на кшталт «всебічне охоплення», «раціональне використання», «успішність зовнішнього контролю», «належний доступ»,  «всього комплексу послуг… у повному обсязі», «оптимізація … впливу програм» таке інше), які не конкретизовані у критеріях та індикаторах.

Адже якщо заклики і наміри не мають чітких індикаторів і критеріїв, вони ніколи не можуть бути виконані.

  • Запропонована Кабінетом Міністрів України до затвердження Верховною Радою України у 2019 році Загальнодержавна Програма України має фінансуватися із Державного бюджету України, починаючи із 2019 року.
  • Проте, проект Загальнодержавної програми включає в себе багато заходів, задекларованих як виконані у 2018 році.
  • Запропонована Програма ґрунтується на статистичних показниках захворюваності на туберкульоз 2016 року, тобто показниках трирічної давності, що є неприйнятним для такого документу.
  • Має місце спотворення статистичних даних, які лягають в основу фінансових і програмних розрахунків запропонованого проекту Загальнодержавної програми.
  • Про безпрецедентну за всі роки епідемії туберкульозу в Україні недосконалість  програми і відсутність політичної волі в першу чергу свідчить зміст розділу, який безпідставно названий«Рішучі політичні заходи та системи підтримки (системна підтримка та реформа надання послуг)».
  • Тобто, рішучі політичні заходи чи їх імітація, ховаючись за гучними словами?
  • Відсутня стратегія боротьби із захворюваністю і смертністю щодо дитячого туберкульозу.
  • Проігнороване обов’язкове забезпечення пацієнта за кошти Державного г бюджету симптоматичними препаратами для захисту від невідворотних побічних реакцій з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше в результаті застосування токсичних протитуберкульозних препаратів у «підході, орієнтованому на пацієнта».
  • Відсутня розгорнута стратегія інфекційного контролю на виконання ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
  • Не враховане обов’язкове віднесення до категорії захищених статей Державного бюджету України, що стосуються Загальнодержавної програми.
  • Програма не передбачає виконання обіцянки МОЗ України та Уряду залишати фінансові кошти, зекономлені від скорочення ліжкового фонду, в розпорядженні протитуберкульозних закладів, для забезпечення інфекційного контролю, проведення ремонтних робіт, підвищення окладів, вдосконалення лікувальної та лабораторної бази.
  • Не включене запровадження сталої системи виявлення, профілактики і лікування діючих воїнів, що відстоюють незалежність України на Сході країни,  і тих, що звільнилися зі служби, а також внутрішніх переселенців.

3.

Перші висновкищодо стратегів місцевого розливу: … «Мы все глядим в Наполеоны. Двуногих тварей миллионы для нас орудие одно»(А. Пушкин).

Так чим відрізняється від старого, супрунівського угрупування нова команда (М. Радуцький, З. Скалецька, О. Гончарук), яка покликана охороняти здоров’я населення від туберкульозу?

Безталанне супрунівське угрупування не спромоглося ані виконати Закон України, ані розробити без помилок і чітких критеріїв виразну і адекватну (внятную і вменяемую) Загальнодержавну програму протидії туберкульозу з початком у 2019 році на наступні 3 роки.

Новітня команда теж не поспішає виконувати Закон України щодо розробки такого дороговказу, який потребує конкретики в критеріях і показниках.

А ось зі стратегіями - простіше. Тут і масштаб міжпланетний, і політ думки космічний, і гучні гасла, які повинні переконати закордонних  донорів, що державні люди думають, і навіть місцями напружено.

І як викидень, з’являються ще дві стратегії за тим же авторством:

«Державна стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню» і

«Державна стратегія до 2030 року з протидії ВІЛ/СНІД, туберкульозу та вірусним гепатитам».

Вони були прийняті на засіданні Кабміну України 27 листопада 2019 року, тобто більше місяця тому.

Проте, текстів жодної із цих вже затверджених стратегій станом на 01.01.2020 року немає до цих пір на жодному з причетних до розробки і затвердження цих документів  сайтах – ані МОЗ України, ані Центру громадського здоров’я МОЗ України, ані Кабінету Міністрів України, ані Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Як немає ані номеру нормативного акту Кабміну, ані тексту нормативного акту.

Маємо висновок, що всі причетні нервують тавкрай бояться уваги і незалежного громадського контролю. І, як наслідок, жахаються повторення провалу з оцінкицих втаємничених  стратегій, як це сталося із  Загальнодержавною програмою протидії туберкульозу.

4.

Державна робота така – «Функція» називається.

Але навіщо тоді сурмити на всі боки про наявність майже міфічних для загалу документів щодо боротьби із туберкульозом і СНІДом?

Чи не для того, щоб швиденько без запитань отримати черговий грант Глобального Фонду для боротьби зі  СНІДом, туберкульозом  та малярією?Бо за відсутністю Загальнодержавної програми можна і пролетіти повз грошей.

І чи не для того, щоб в котрий раз багатомільйонний грант Глобального Фонду отримали,як і раніше, двінеурядові організації – «Мережа людей,що живуть з ВІЛ/СНІД» (БО «100% життя»)і«Альянс громадського здоров’я»?

Перша організація знайома по схильному до авантюр з закордонними грошима  Дімі Шерембєю, а також по проштовхнутихгорезвісною Уляною Супрун із цієї ж НДО до державних органів В. Курпіті і О. Стефанішиній.

Тут виникає, мовою певних українських політиків, «безмерная озабоченность пополам с крайней обеспокоенностью». Начебто дрібниця, але все ж.

Адже чи не за гроші, проплачені з рахунків БО «Мережа людей,що живуть з ВІЛ/СНІД» (БО «100% життя») вояжували за кордон до Глобального Фонду М.Радуцький, З. Скалецька і В. Курпіта? (Див. матеріал «Державний туризм посадовців. Із корупційним присмаком?» інтернет – сайт www.interhealth.org.ua). Іншими словами, «долг платежом красен»?

До речі, які домовленості (на кшталт, «пакта Молотова-Рібентропа» про розподіл…) приховує відверта відмова зазначених посадових осіб надати публічні звіти про цей business trip і його результати?

Правда, міністерка З. Скалецька в інтерв'ю висловилася, що основним отримувачем грошей Глобального Фонду цього разу має бути МОЗ України.

Але в цьому месиджі щось не все в злагоді із здоровим державницьким глуздом.

Наразі маємо Президента і команду «Слуг народу», які отримали як підтримку населення України, так і симпатію, довіру з боку міжнародного загалу, і надію щодо перемоги у боротьбі із зловживаннями.

Тобто, мінистерка З. Скалецька і головком М. Радуцький декларують, що оновлена держава заслуговує довіри менше, ніж дві НДОшки !?

Тепер питання: а чи не говорить українському загалу така відверто не державницька політика медичного істеблишменту, таке собі маневрування «між Сциллою і Харібдою», і відповідна відсутність принципових кроків, про свідому чи підсвідому зневіру  зазначених діячів в успіх і тривалу діяльність партії «Слуга народу»?

Тому ми публічно наполягаємо, що у політичних реаліях, що склалися, МОЗ України, або Кабінет Міністрів України, мають бути не просто основним, а, як у інших країнах світу, ЄДИНИМ ОДЕРЖУВАЧЕМ грантів Глобального Фонду, якому можна довірити гроші закордонних платників податків, акумульовані Глобальним Фондом.

А також ЄДИНИМ ДЕРЖАВНИМ ВІДПОВІДАЧЕМ за результати виконання грантів ГФ у державі, тобто, в першу чергу,  за ефективність використання грошей американських платників податків. І, як наслідок, ЄДИНИМ РОЗПОДІЛЬНИКОМ коштів грантів ГФ, якого реально здатні моніторити державні контролюючі органи і ефективно контролювати громадськість.

В іншому випадку, чи не отримує громадськість підстави вважати, що зазначені у назві публікації особи або не в темі як державні діячі, або в долі, або сповнені страху перед тиском з боку окремих зажерливих осіб і організацій?

Закликаємо Президента України Володимира Зеленського і Голову Верховної Ради України Дмитра Разумкова звернути увагу на діяльність Михайла Радуцького  на посаді голови Комітету Верховної Ради України і користь цієї діяльності для держави.

На останок. Направлені запити на отримання публічної інформації до Кабінету Міністрів України та МОЗ України щодо надання текстів зазначених Державних стратегій, а також текстів документів Кабінету Міністрів України, якими ці стратегії затверджені.

Зобов’язуємося надати отримані документи для ознайомлення громадськістю і державними органами.

Ігор Горбасенко,

Голова правління ГО «Експертна спільнота пацієнтів України», журналіст.


ВИСНОВОК

Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018 - 2021 роки" (реєстр. N 9467 від 14.01.2019 р.)

28.01.2019

Поданим законопроектом пропонується затвердити Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії захворюванню на туберкульоз на період 2018 - 2021 роки (далі - Програма), в якій міститься аналіз стану та тенденцій захворювань на туберкульоз в Україні, визначається мета і завдання, фінансове забезпечення та очікувані результати її виконання.

Головне управління підтримує у цілому запропоновані у Програмі заходи. Водночас звертаємо увагу на наступне.

  1. Окремі, запропоновані у Програмі заходи, сформульовані надмірно декларативно, наприклад: "покращення виявлення туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного", "зміцнення лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу для якісної діагностики всіх форм туберкульозу" (п. 2 Додатка 2); "захист прав, надавачів послуг на основі законодавства та Хартії прав пацієнта", "розроблення ефективного механізму соціального захисту, надавачів послуг" (п. 12 Додатка 2).
  2. Зважаючи на тенденцію до зростання кількості випадків діагностування майже невиліковного туберкульозу з резистентністю до протитуберкульозних препаратів, на думку Головного управління, виглядає доцільним проведення систематичного організованого медичного обстеження населення, який є перевіреним способом своєчасного виявлення та лікування небезпечних для життя людини хвороб на початкових стадіях, у тому числі туберкульозу.
  3. Потребує коригування термін дії цієї Програми - "2018 - 2021 роки".

Контактна інформація: sitchen@ukr.netsitchen194@gmail.com