Green Blue Red

Походження СНІДу: знайдено можливого нульового пацієнта

PDFPrintE-mail

Професор Жак Пепін, епідеміолог з Університету Шербрука в Канаді припустив, що першою людиною, інфікованою ВІЛ, став солдат часів Першої світової війни, який голодував.

 

За його словами, той заразився в Камеруні, коли полював на шимпанзе. Про це вчений написав у перевиданій книзі "Витоки СНІДу" (вперше вийшла 2011 року), а свою нову гіпотезу коротко пояснив у недавньому інтерв'ю Daily Mail.

Зазначається, що Пепін десятиліттями намагався з'ясувати походження цієї інфекції, відтоді як працював терапевтом у Заїрі (сьогодні Демократична Республіка Конго) у 1980-х. У першому виданні "Походження СНІДу" він дійшов висновку, що ВІЛ, імовірно, вперше підхопив камерунський мисливець на початку ХХ століття, а потім інфекція поширилася в Леопольдвіль, нині відомій столиці Конго Кіншаса.

У переглянутій версії цієї гіпотези професор уже стверджує, що "нульовий пацієнт" був не місцевим мисливцем, а солдатом, який голодував і вимушений був 1916 року полювати на шимпанзе в пошуках їжі в лісі.

"Під час Першої світової війни у Німеччині було декілька колоній в Африці, й союзні війська вирішили вторгнутися туди. Камерун було захоплено британськими, бельгійськими та французькими солдатами з п'яти напрямків. На одному з маршрутів вторгнення 1600 солдатів вийшли з Леопольдвіля вгору річкою Конго і її притокою Сангер, перш ніж дістатися до кінцевого пункту призначення в Камеруні. Цей шлях привів їх у віддалене місто Молунду, яке, як припускали попередні дослідження, було місцем найпершої ВІЛ-інфекції. Солдати провели там три-чотири місяці, перш ніж рушити вперед. Головною проблемою для них там були не кулі ворога, а голод", – розповів Пепін.

Він зазначив, що нормальне населення всього південно-східного регіону Камеруну в 1920-х роках становило приблизно 4000 осіб, які жили за рахунок деяких культур і м'яса диких тварин. Ці люди втекли, коли прибули солдати, – через їхню звірячу репутацію як "убивць міст" і безжалісних ґвалтівників жінок. Унаслідок цього в солдатів незабаром закінчилася їжа, і вони покладалися на припаси, відправлені річкою з Браззавіля і Леопольдвіля. За оцінкою професора, щоденні походи за їжею на відстань до 25 миль із вантажем вагою 25 кг і недостатнє харчування призвели до загибелі половини цих людей. Проблеми з матеріально-технічним забезпеченням змусили солдат вирушити у ліс, щоб полювати за тваринами, яких можна було з'їсти.

"Моя гіпотеза полягає в тому, що один із солдатів заразився під час полювання в лісі. Розрізаючи вбитого шимпанзе, людина отримала травму, яка заразила її вірусом. Зрештою, солдат після війни повернувся у Леопольдвіль і, ймовірно, запустив найперше передання ВІЛ там", – говорить професор Пепін.

Він вважає, що коли вірус проник у людську популяцію, він спочатку поширювався повільно. А колоніалізм, голод і проституція допомогли створити тривку епідемію СНІДу.

У 1960 році Конго скинуло кайдани європейського колоніалізму, зумовивши приплив біженців і мігрантів у регіон.

"Тим не менше, місто Леопольдвіль виявилося ідеальним середовищем для поширення ВІЛ, оскільки воно створило нерівномірний гендерний розрив: на кожну жінку припадало десять чоловіків. Це призвело до бідності й повальної проституції. Саме тоді, в 1960-х роках, передання інфекції статевим шляхом прискорилося. Протягом декількох років вірус було реекспортовано в США, де він поширився серед геїв і споживачів ін'єкційних наркотиків, а звідти потрапив у Західну Європу", - підсумував доктор Пепін розповідь про ланцюжок передання ВІЛ й зародження СНІДу.

Довідка: попередні дослідження показали, що вірус мавпячого імунодефіциту (SIV) у шимпанзе вперше передався людям у Південно-Східному Камеруні на початку ХХ століття. Він може бути фатальним для шимпанзе, і є таким самим, як ВІЛ, єдина різниця між ними – це господар, усередині якого він живе.

ВІЛ є прикладом зоонозного передання, за якого патоген може передаватися від одного виду до іншого, наприклад, пташиний грип, коров'яча віспа і новий COVID-19.

СНІД забрав понад 33 мільйони життів, а проти його збудника, вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), досі не знайдено вакцини. Ліки, що запобігають переданню вірусу, тепер легко доступні в багатьох країнах, однак щороку ним усе одно інфікуються по декілька мільйонів людей.

Контактна інформація: sitchen@ukr.netsitchen194@gmail.com